Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ), третя особа - ТОВ «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ТОВ «Південьмортранс» звернулося до суду з позовом до Митниці, ГУ ДКСУ та після уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними дії щодо видачі картки відмови у митному оформленні товарів від 26 лютого 2013 року № 500060804/2013/00063 (далі - картка відмови) та рішення про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2013 року № 500060804/2013/000019/2 (далі - рішення); скасувати зазначені картку відмови та рішення і стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на його користь фінансову гарантію в розмірі 483 800 грн 30 коп.

Також у липні 2013 року до суду з адміністративним позовом звернулася третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ «Агрос-Нова», у якому просила суд стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь ТОВ «Агрос-Нова» надану ним фінансову гарантію в розмірі 483 800 грн 30 коп.

На обґрунтування позову ТОВ «Південьмортранс» зазначило, що воно при розмитненні заявило реальну митну вартість товару, визначену за першим методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та подало до Митниці відомості щодо її визначення, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних.

ТОВ «Агрос-Нова», підтримуючи позовні вимоги ТОВ «Південьмортранс», зазначило, що внаслідок неправомірних дій Митниці з коригування митної вартості товару воно змушене було надати фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, у розмірі 483 800 грн 30 коп.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 8 жовтня 2013 року позов ТОВ «Південьмортранс» задовольнив частково: визнав протиправними дії Митниці щодо видачі картки відмови і рішення та скасував ці картку відмови і рішення; позов ТОВ «Агрос-Нова» задовольнив у повному обсязі: постановив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь ТОВ «Агрос-Нова» надану фінансову гарантію в розмірі 483 800 грн 30 коп.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нову постанову, якою позов ТОВ «Південьмортранс» задовольнив частково: визнав протиправними дії Митниці щодо видачі картки відмови і рішення та скасував ці картку відмови і рішення; у задоволенні решти позову ТОВ «Південьмортранс» і позову ТОВ «Агрос-Нова» відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 листопада 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що аналіз положень Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - МК) дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Митниця прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК.

Стосовно вимоги про зобов'язання ГУ ДКСУ повернути із Державного бюджету України на користь ТОВ «Агрос-Нова» надану ним фінансову гарантію в розмірі 483 800 грн 30 коп. колегія суддів Вищого адміністративного суду України визнала, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету фінансову гарантію. Підстав для виникнення правовідносин з приводу стягнення на користь ТОВ «Агрос-Нова» наданої фінансової гарантії в розмірі 483 800 грн 30 коп. немає.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом частини третьої статті 53, частини п'ятої, пунктів 2, 3 частини шостої статті 54 та частини першої статті 55 МК.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2013 року та 5 лютого 2014 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. В указаних рішеннях цей суд дійшов висновку про правомірність дій митних органів при визначенні митної вартості товарів з огляду на те, що в спірних відносинах у митних органів виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товарів, на їх вимогу позивачі не надали додаткові документи для підтвердження цієї вартості, тому митні органи застосували резервний метод визначення митної вартості товарів, послідовно довівши неможливість застосування попередніх.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права, а саме статті 53, 54 МК.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Рішення Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року відповідає наведеній правовій позиції Верховного Суду України до встановлених обставин справи. Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Митниця прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК.

Стосовно вимоги про зобов'язання ГУ ДКСУ повернути із Державного бюджету України на користь ТОВ «Агрос-Нова» надану ним фінансову гарантію в розмірі 483 800 грн 30 коп. колегія суддів Вищого адміністративного суду України визнала, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету фінансову гарантію. Підстав для виникнення правовідносин з приводу стягнення на користь ТОВ «Агрос-Нова» наданої фінансової гарантії в розмірі 483 800 грн 30 коп. немає.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Південної митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький